У першому кварталі 2026 року українська банківська система зафіксувала помітне зростання касових оборотів. Обсяг готівки, що надійшов до кас банків, досяг 749,8 млрд грн, тоді як видача склала 747,5 млрд грн. Обидва показники продемонстрували приріст — на 5,2% і 6,3% відповідно — порівняно з аналогічним періодом минулого року.
Ця динаміка виглядає стримано оптимістичною, але її природа складніша, ніж проста арифметика економічного відновлення. Зростання готівкових потоків відбувається одночасно із збереженням воєнних ризиків, що формують особливу поведінку населення і бізнесу — між довірою до банківської системи та прагненням тримати ліквідність «під рукою».
Формально баланс між надходженнями і видачею майже збережений: банки отримали дещо більше готівки, ніж видали. Це свідчить про відсутність панічного відтоку ресурсів і певну стабілізацію фінансових очікувань. Водночас темпи зростання видачі випереджають надходження — сигнал, який не можна ігнорувати.
За попереднім аналізом «Дейком», така асиметрія є індикатором подвійного процесу: з одного боку, економіка оживає через внутрішнє споживання, з іншого — суспільство продовжує адаптуватися до ризиків, що стимулює попит на готівку як інструмент швидкого доступу до коштів у кризових ситуаціях.
Ключовим драйвером надходжень стала торгівля: понад 30% усіх готівкових вливань забезпечила торговельна виручка. Ще 27% сформували операції з платіжними картками, що підкреслює гібридний характер української платіжної моделі — цифрова інфраструктура працює, але фінальний обіг часто завершується готівкою. Значну частку також становлять валютні операції та сектор послуг, які разом формують майже третину надходжень.
Причини зростання надходжень лежать у площині як адміністративних рішень, так і макроекономічних зрушень. Підвищення зарплат у бюджетному секторі та індексація пенсій у березні створили додатковий грошовий потік. Паралельно стабілізація енергосистеми зменшила операційні перебої для бізнесу, що дозволило активізувати розрахунки і відновити частину економічної активності.
Водночас структура видачі готівки демонструє іншу логіку. Абсолютна більшість — 86% — припадає на операції з платіжними картками. Це означає, що навіть безготівкові інструменти залишаються пов’язаними з фізичним обігом грошей: зняття готівки залишається критично важливою функцією. Додаткові обсяги формують валютні операції та підтримка поштових операторів, які виконують роль фінансових посередників у регіонах.
Окремим фактором, що вплинув на зростання видачі, стали безпекові ризики. Посилення повітряних атак і тривалі відключення електроенергії стимулюють населення до створення готівкових резервів. У таких умовах готівка виконує не лише платіжну, а й захисну функцію — як страховка від інфраструктурних збоїв.
На цьому тлі показовим є скорочення загального обсягу готівки в обігу. Станом на початок квітня він становив 923,2 млрд грн — на 3,1 млрд грн менше, ніж на початку року. Це зниження виглядає незначним, але воно важливе: система демонструє здатність утримувати баланс між попитом на готівку і її пропозицією без накопичення надлишкової маси.
Таким чином, перший квартал 2026 року окреслює нову рівновагу українського грошового обігу. Банківська система працює в умовах постійного тиску, але зберігає функціональність. Зростання касових оборотів відображає не лише економічне пожвавлення, а й глибоку трансформацію фінансової поведінки — коли готівка і безготівкові інструменти не конкурують, а взаємно страхують одне одного в середовищі невизначеності.