Конфлікт навколо Кашміру — один із найтриваліших і найскладніших у сучасній історії Південної Азії. Ця мальовнича гірська долина з населенням переважно мусульман стала ареною зіткнень двох ядерних сусідів — Індії та Пакистану. Напад бойовиків на цивільних туристів у Пахалгамі в квітні 2025 року призвів до нової хвилі ескалації, що нагадує про нещодавній інцидент 2019 року та створює загрозу розгортання більш широкого конфлікту.
Історичні корені спору
Поділ Британської Індії (1947):
Після завершення британського правління Індії територію розділили на Індію (переважно індуїстську) і Пакистан (переважно мусульманський). Кашмір, яким тоді керував індуїстський падишах, спочатку вагався, до кого приєднатись, але врешті вирішив стати частиною Індії. Це рішення відразу ж спровокувало першу індо-пакистанську війну, внаслідок якої до Пакистану відійшли північно-західні райони Кашміру, а Індії — решта території.
Три війни та постійна напруга:
Індія та Пакистан воювали за Кашмір у 1947–1948, 1965 та 1971 роках. Попри безліч домовленостей, питання статусу регіону залишається відкритим. Ще одна криза спалахнула в 1999-му, коли кордон було перетнуто військами Пакистану, але обмін ударами завершився без зміни кордонів.
Автономія та її скасування (2019):
У серпні 2019 року уряд прем’єр-міністра Нарендри Моді позбавив штати Джамму і Кашмір частини автономії, передбаченої статтею 370 індійської Конституції. Це рішення супроводжувалося масовим стягуванням військ, обмеженням зв’язку й арештом місцевих лідерів. Хоча воно знизило масштаб збройних сутичок в індійській частині, викликало різке невдоволення як у Пакистані, так і серед кашмірських активістів.
Теракт у Пахалгамі (23 квітня 2025)
Місце та обставини:
Напад стався в мальовничій долині Бейсаран поблизу міста Пахалгам — популярного курорту на півдні індійської частини Кашміру. Озброєні бойовики відкрили вогонь по цивільних туристах, унаслідок чого загинули щонайменше 26 осіб і десятки отримали поранення.
Реакція Індії:
Новець індійська влада назвала інцидент «терактом» і вжила низки жорстких заходів проти Пакистану вже наступного дня:
Призупинення Водного пакту Інду (1960): Індія оголосила про припинення дії угоди, що регулює розподіл вод гірської річки Інду, критичного для і пакистанських аграріїв.
Скасування візового режиму: Тимчасове призупинення видачі віз пакистанцям та зниження рівня дипломатичних контактів.
Підготовка нових мит: Анонсовано підвищення тарифів на індійський імпорт до Пакистану.
Взаємні звинувачення та ескалація
Індія звинувачує Пакистан:
Індійські ЗМІ й уряд стверджують, що бойовики діяли з підтримки пакистанських спецслужб і базувалися на території Пакистану. Хоча формально жодна група не взяла на себе відповідальність за атаку, в індійському політичному дискурсі лунають натяки на «непряму причетність» Ісламабада.
Пакистан заперечує та погрожує:
Ісламабад спростовує будь-яку відповідальність і називає індійські кроки «односторонніми та політично вмотивованими». Після засідання Національного комітету з безпеки Пакистан оголосив:
Закриття повітряного простору для індійських авіакомпаній.
Скасування транзитних перевезень індійських товарів через свою територію.
Погроза вважати блокування Інду «актом війни», адже річка забезпечує до 90 % пакистанського зрошення.
Урок 2019 року: як уникати нової війни
У лютому 2019 року після атаки біля Пулвами, де загинули понад 40 індійських солдатів, Індія здійснила авіаудар по об’єктах на території Пакистану, а потім зійшла з межі повномасштабної війни після курйозного епізоду з захопленням у полон індійського пілота Абхінандана Вартхамана. Тоді «чашу терезів» врятувала дипломатія й неформальні канали зв’язку на найвищому рівні.
Сьогодні ж обидва столиці перебувають у стані «гіпернаціоналізму» та жорсткої риторики, коли лідери змушені демонструвати рішучість перед внутрішньою аудиторією. Відсутність відкритих каналів діалогу створює ризик випадкової ескалації в зоні лінії контролю, де щоденно відбуваються сутички між індійськими та пакистанськими військовими.
Фактор міжнародного впливу
США та світова спільнота закликають до стриманості, проте зайняті внутрішніми викликами й торгівельними суперечками.
Китай активно інвестує в пакистанську інфраструктуру в рамках ініціативи «Пояс і шлях» і зацікавлений у збереженні стабільності.
ООН і ЄС готові виступити посередниками, але їхній вплив обмежений технічними мандатами та політичними розбіжностями членів Ради Безпеки.
Ризики та сценарії розвитку
Дипломатична деескалація: обмін «жестами доброї волі» (повернення до переговорів щодо водного питання, відновлення авіасполучення).
Затяжний статус-кво: економічні обмеження збережуться, але без відкритих бойових дій.
Локальна військова конфронтація: обмежені удари по військових об’єктах, що може спровокувати небезпечну безповоротну спіраль через ядерний статус обох сторін.
Висновки
Конфлікт у Кашмірі залишається одним із найбільш крихких факторів глобальної безпеки. Теракт у квітні 2025 року вкотре довів: навіть разова атака на цивільні цілі здатна спровокувати ланцюг економічних санкцій і військових приготувань. Майбутнє регіону залежатиме від готовності Індії та Пакистану використовувати дипломатичні канали та міжнародних посередників для пошуку компромісу, а також від стриманості світових гравців, здатних відтягнути небезпеку масштабного конфлікту.
