Реформа української школи дедалі чіткіше зміщується від уніфікованої моделі до персоналізованого навчання. Оновлені правила поділу класів на групи, затверджені Міністерством освіти і науки України, виглядають технічним рішенням, але фактично закладають іншу логіку освітнього процесу — гнучку, вибіркову й орієнтовану на потреби учня.
Ключова зміна — не лише в цифрах чи нормативних порогах, а у самій філософії організації навчання. Школа отримує інструмент, який дозволяє працювати не з «класом як масою», а з групами, сформованими за рівнем підготовки, освітніми інтересами або профілем навчання. Це особливо важливо в умовах реформи старшої профільної школи.
Нові правила набудуть чинності з 2027 року — синхронно із запуском повноцінної профільної старшої школи. Це означає, що зміни не є ізольованими: вони інтегровані в ширшу реформу освіти, яка передбачає вибір профілю, предметів і освітніх траєкторій.
За попереднім аналізом газети «Дейком», саме механізм поділу на групи є одним із критичних інструментів реформи: без нього профільна школа ризикувала б залишитися декларативною. Адже індивідуалізація навчання неможлива без організаційної гнучкості на рівні класу та розкладу.
Одним із практичних нововведень є можливість поділу класів навіть під час дистанційного навчання. Це рішення відображає досвід пандемії та повномасштабної війни, коли онлайн-освіта стала не винятком, а частиною системи. Малі групи у дистанційному форматі можуть підвищити ефективність засвоєння матеріалу.
У початковій школі змінюється поріг для поділу на групи під час вивчення мов. Якщо раніше критерії були жорсткішими, то тепер достатньо 24 учнів у класі, щоб школа могла організувати окремі групи для української мови або іноземної мови. Це рішення має стратегічне значення, адже мовні навички формуються саме на ранньому етапі.
Для середньої та старшої школи поріг у 27 учнів залишається незмінним. Проте зміщується акцент: тепер поділ на групи не обмежується лише формальними підставами. Школи отримують більше автономії, а отже — і відповідальності за якість освітнього процесу та ефективність педагогічної роботи.
Найбільш принципова новація стосується старшої профільної школи. Заклади освіти, які вже беруть участь у пілотуванні реформи, зможуть формувати міжкласні групи для вивчення профільних предметів. Це означає, що учні з різних класів об’єднуватимуться не за віком, а за освітнім вибором.
Мінімальна кількість учнів у такій групі — вісім. Це компроміс між педагогічною доцільністю і ресурсними обмеженнями. З одного боку, група має бути достатньо великою для організації навчання, з іншого — достатньо малою для індивідуальної роботи.
Такий підхід фактично змінює архітектуру школи. Клас перестає бути єдиною базовою одиницею організації навчання. Натомість виникає мережа навчальних груп, які можуть перетинатися, змінюватися і формуватися відповідно до запитів учнів.
Це відкриває можливості для реального навчання за вибором — ключового елементу профільної освіти. Учні зможуть обирати предмети та курси, а не лише слідувати стандартному навчальному плану. Водночас це підвищує вимоги до шкіл: від логістики розкладу до кадрового забезпечення.
Контекст реформи також важливий. За наявними даними, близько 90% громад уже сформували або завершують формування мережі академічних ліцеїв. Це означає, що інституційна база для впровадження профільної школи поступово створюється, хоча темпи залишаються нерівномірними, зокрема у великих містах.
Оновлені правила поділу класів — це не швидке рішення, а інфраструктурна зміна, яка потребує часу. Її ефективність залежатиме від того, чи зможуть школи використати нові можливості: не формально, а як інструмент глибокої трансформації навчання.
У підсумку, йдеться не лише про поділ класів, а про перегляд самої логіки освіти: від стандартизованої системи — до моделі, де в центрі стоїть учень, його інтереси, вибір і освітня траєкторія. Саме в цьому — головний сенс змін, які сьогодні виглядають адміністративними, але завтра можуть визначити якість української школи.
