Російська повітряна кампанія проти України наприкінці серпня набула виразної економічної форми. Під ударами опинилися не лише енергетика чи промисловість, а склади супермаркетів, сортувальні центри, гіпермаркети й інші вузли, через які товари щодня потрапляють від виробника до полиці.
Найгучнішу оцінку масштабу пошкоджень 28 серпня дав міністр аграрної політики Тарас Висоцький. За його словами, російські атаки знищили приблизно 90% логістики продуктів харчування, якою користувалися торговельні мережі. Він одразу наголосив: це не означає, що країна залишиться без їжі.
Цю цифру важливо читати точно. Йдеться не про знищення 90% продовольства України, не про втрату 90% магазинів і не про незалежно підтверджену оцінку всіх складських площ країни. Це приблизна урядова оцінка ураження сучасної складської та логістичної інфраструктури, яку використовує ритейл.
Саме тому головним наслідком найближчого часу може бути не фізична відсутність їжі, а порушення звичної системи її руху. Висоцький попередив про можливе звуження асортименту в окремих магазинах і перехід до альтернативних схем, зокрема прямих постачань «з коліс» без тривалого зберігання на великих хабах.
Аналіз «Дейком» показує, що удари по логістиці України спрямовані на одну з найменш помітних, але критичних основ міського життя. Склад сам по собі не виробляє їжу, однак без нього мережа втрачає швидкість, резерв і передбачуваність — а кожна доставка стає дорожчою, довшою та вразливішою.
Масштаб проблеми став особливо очевидним після ударів 27 серпня по Київщині. Тоді були пошкоджені або знищені складські й розподільчі об’єкти Roshen, мережі «Фора», Comfy, «Будинку Іграшок», «Аврори» та інших компаній. Частина підприємств одразу почала перенаправляти товарні потоки.
Для продовольчого сектору показовою є історія «Фори». Компанія повідомила, що пошкоджений 27 серпня склад вона почала використовувати лише кількома днями раніше. Це була вже третя атака протягом серпня на логістичну інфраструктуру, якою користувалася мережа, хоча магазини продовжували працювати.
Такий приклад добре показує проблему резервування. Коли компанія втрачає один хаб, вона переводить операції на інший. Якщо й альтернативний майданчик потрапляє під удар, простір для маневру швидко скорочується, а ритейлер мусить дробити запаси між менш ефективними складами або частіше возити товар безпосередньо в магазини.
Roshen після знищення свого складу в Чубинському повідомила, що перерозподіляє запаси та залучає альтернативні складські потужності. Сам об’єкт використовувався для зберігання й подальшого постачання готової продукції, а працівники врятувалися завдяки перебуванню в укритті.
Наступного дня кампанія продовжилася. Російські удари знищили сортувальні центри «Нової пошти» поблизу Києва та в Сумах, а на Київщині були пошкоджені понад десять складських приміщень. Міністр внутрішніх справ Іван Вигівський прямо назвав серед атакованих об’єктів продуктові склади й поштові термінали.
У Святопетрівському після першого влучання по складській зоні «Нової пошти» було завдано повторних ударів уже під час гасіння пожежі. Місцева влада повідомляла, що рятувальники встигли відійти в безпечніше місце. Поруч також постраждали виробничі об’єкти.
Хоча поштовий оператор не є продовольчою мережею, його роль у цій історії принципова. Через кур’єрські центри проходять товари малого бізнесу, запчастини, обладнання та онлайн-замовлення. Ураження одного великого вузла створює затримки далеко за межами району, де фізично стався вибух.
Під ударом опинилася й безпосередньо роздрібна торгівля. 28 серпня російський безпілотник уразив гіпермаркет FOZZY у Вишневому. Компанія повідомила, що люди не постраждали, але магазин припинив роботу, а масштаб руйнувань почали оцінювати після завершення рятувальних робіт.
У Запоріжжі того ж дня дрон влучив у великий магазин «Епіцентр», поранивши щонайменше чотирьох людей. У Харкові було атаковано торговельний центр — другий подібний випадок за два дні. Таким чином, кампанія одночасно зачіпала склади, сортування й кінцеві точки продажу.
Перші наслідки вже стали помітними покупцям. Reuters повідомляв, що в окремих київських супермаркетах останніми тижнями час від часу зникали свіжі овочі та фрукти, цукор, молочна продукція й інші товари. Це були локальні перебої, а не загальнонаціональний дефіцит.
29 серпня мережа АТБ ввела тимчасові обмеження на продаж окремих соціально важливих товарів — до шести одиниць в одні руки. Компанія пояснила рішення одночасно ударами по логістичних потужностях і випадками спекулятивних оптових закупівель, які додатково навантажували систему.
Це не продовольче нормування в класичному сенсі. Мета обмежень — не розподіл фізично вичерпаних запасів, а недопущення ситуації, коли панічний чи спекулятивний попит сам створює порожні полиці швидше, ніж перебудована логістика встигає їх поповнювати.
Для великих мереж основною перевагою залишається масштаб. Вони можуть перекидати вантажівки між регіонами, використовувати запасні центри й домовлятися про прямі поставки. Але кожен такий маневр збільшує пробіг, витрати на пальне, потребу у транспорті й кількість людей, необхідних для того самого обсягу продажів.
Найскладніша ситуація виникає зі свіжими продуктами. Молочна продукція, м’ясо, фрукти та овочі мають обмежений строк зберігання й потребують температурного режиму. Якщо центральний холодильний склад знищено, його не можна повністю замінити звичайним порожнім ангаром або відкритим майданчиком.
Довгостроковий ефект тому може проявитися через ціни. Навіть коли товар фізично доступний у країні, дорожчий транспорт, додаткове перевантаження, втрачені запаси, нові орендовані приміщення та страхування ризику поступово збільшують собівартість кожної одиниці продукції.
Водночас підстав говорити про загрозу голоду немає. Україна залишається великим виробником зерна, олії та інших продуктів, а проблема кінця серпня стосується насамперед внутрішнього складування й розподілу. Сам Висоцький окремо наголосив, що продовольство буде, хоча звична логістика зміниться.
Проте внутрішня логістика — лише один рівень ширшої проблеми. Український аграрний експорт також переживає серйозні обмеження. З 1 до 26 серпня країна експортувала 1,423 млн тонн агропродукції — приблизно третину потенційного обсягу за цей період, повідомило МінАПК.
Через проблеми з чорноморськими портами частина потоку перемістилася на Дунай. Але й там утворилися черги: Reuters повідомляв про десятки суден біля Сулінського каналу, тоді як повітряні тривоги переривали портові операції, а обмежена пропускна здатність збільшувала вартість перевезень.
Таким чином, тиск одночасно виникає на двох кінцях ланцюга. Усередині країни удари руйнують склади й розподільчі центри, а на експортному напрямку атаки та обмеження портової роботи уповільнюють продаж української аграрної продукції за кордон.
Кампанія не завершилася 28 серпня. Вранці 30 серпня влада Одеської області повідомила про новий російський удар по складських приміщеннях, де зберігалися продукти харчування для населення. Щонайменше троє людей були поранені, після влучання виникла масштабна пожежа.
Ця послідовність робить версію про випадковий характер усіх уражень дедалі менш переконливою як опис загальної картини, хоча військове призначення кожного окремого об’єкта потребує окремої перевірки. Українська влада характеризує серію ударів як кампанію проти цивільного бізнесу та логістики.
Москва водночас заявляє, що завдає ударів по цілях, пов’язаних із військовою економікою України. Reuters не наводить незалежних підтверджень військового статусу продуктових складів, гіпермаркетів чи більшості інших цивільних об’єктів, пошкоджених у цій серії атак.
Ескалація має й дзеркальний економічний вимір. Україна останніми тижнями атакує російські нафтопереробні заводи, порти, а також великі логістичні комплекси Ozon і Wildberries. За оцінкою Reuters, із середини липня було серйозно пошкоджено щонайменше 1,9 млн квадратних метрів складських площ двох російських онлайн-ритейлерів.
Різниця полягає в заявленому обґрунтуванні цілей. Київ пов’язує свої удари по російській інфраструктурі з воєнною економікою та спробою підвищити ціну продовження агресії. Росія, зі свого боку, розширює власну кампанію на українські комерційні й логістичні об’єкти.
На практиці це означає, що економічний тил дедалі менше залишається тилом. Склади, сортувальні центри, торговельні платформи, паливні підприємства й порти перетворюються на частину війни на виснаження, де результат вимірюється не лише знищеною технікою, а й вартістю нормальної роботи економіки.
Для українського ритейлу відповіддю стане подальша децентралізація. Замість кількох великих хабів, які дешевше обслуговувати в мирний час, компаніям доведеться розподіляти запаси між більшою кількістю майданчиків, тримати резервні маршрути та створювати надлишкові транспортні потужності.
Це менш ефективна модель з погляду звичайної економіки, але значно стійкіша у війні. Великий автоматизований склад концентрує товари й дозволяє знижувати витрати; одночасно він створює одну велику точку відмови. Десяток менших складів дорожчий, зате один удар не паралізує весь потік.
Держава також стикається з проблемою пріоритетів ППО. Неможливо однаково щільно прикрити електростанції, заводи, залізничні вузли, лікарні, міста та тисячі комерційних складів. Саме тому економічна стійкість дедалі більше залежить не лише від перехоплення дронів, а й від здатності мереж працювати після влучання.
Російська тактика реактивних безпілотників додає до цього ще один рівень. Наприкінці серпня невеликі хвилі швидких дронів майже безперервно тримали Київ і область під загрозою, змушуючи зупиняти роботу, переривати перевезення й розтягувати навантаження на ППО в часі.
Такі атаки створюють економічний ефект навіть без прямого влучання. Коли склад припиняє сортування через тривогу, вантажівки стоять, магазини пізніше отримують товар, а наступна зміна починає роботу із запізненням. У логістиці кілька втрачених годин здатні поширитися ланцюгом на кілька діб.
Показовим був і транспортний ефект ударів 27–28 серпня. Окремі пасажирські поїзди через вплив бойових дій відставали більш ніж на 14–15 годин. Навіть коли рух поступово відновлювався, затримки ще довго переходили з одного маршруту на інший.
У такій системі цифра «90%» важлива не як прогноз продовольчої катастрофи, а як попередження про втрату старої моделі постачання. Українські магазини можуть залишатися відкритими й наповненими, але за цією зовнішньою нормальністю стоятиме дедалі дорожча мережа резервних складів, маршрутів і швидких рішень.
Тому головним тестом найближчих тижнів стане не питання, чи зникне їжа з країни. Значно важливіше — чи зможуть ритейл, виробники й транспорт підтримувати регулярні поставки без панічних закупівель, різкого зростання цін і тривалих провалів асортименту, якщо удари по логістиці України продовжаться.
Росія атакує систему, створену для максимальної ефективності мирного життя. Україні доводиться перетворювати її на систему, створену для виживання: менш централізовану, дорожчу, із запасними маршрутами й надлишковими потужностями. У цій війні повна полиця супермаркету дедалі більше стає не побутовою деталлю, а показником стійкості держави.
