Освіта під тиском: чому система НМТ викликає все більше критики і що це означає для майбутнього молоді
Українська система освіти опинилася в центрі гострої дискусії. На тлі війни, демографічних викликів і реформ дедалі частіше звучать заяви про те, що школа не встигає адаптуватися до реальності, а учні фактично залишаються сам на сам із вимогами вступних випробувань.
Однією з найгучніших стала позиція уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець, який після зустрічі з міністром освіти і науки Оксен Лісовий публічно розкритикував стан підготовки до Національного мультипредметного тесту (НМТ).
Його слова стали відображенням ширшої проблеми, яка накопичувалася роками: розриву між шкільною програмою та реальними вимогами вступу до вишів.
«Школа не готує до НМТ»: у чому суть претензій
За словами Лубінця, нинішня система освіти фактично не забезпечує належної підготовки до НМТ. Учні змушені звертатися до репетиторів, щоб закрити прогалини, які не покриває школа.
Це створює соціальну нерівність: ті, хто має фінансову можливість, отримують додаткову підготовку, тоді як інші залишаються в значно слабшій позиції.
Він також наголосив, що навіть особистий досвід як батька випускниці підтверджує цю проблему — система не гарантує достатнього рівня знань без додаткових платних занять.
НМТ, укриття і нерівні умови доступу
Окремий блок критики стосується організації тестування в умовах війни. Попри наявність досвіду роботи в окремих містах, зокрема у Харкові, де тестування проводиться в укриттях, у багатьох регіонах така практика досі не стала системною.
У Києві та інших містах із розвиненою інфраструктурою укриттів, за словами омбудсмена, цей процес залишається нестабільним.
Фактично це означає, що умови складання НМТ можуть відрізнятися залежно від регіону, що створює додаткову нерівність серед випускників.
Діти з ТОТ: проблема, яка поглиблюється
Окремо піднімається питання дітей із тимчасово окупованих територій. Лубінець зазначив, що держава фактично не забезпечила достатньої інформаційної кампанії для цієї категорії вступників.
За його словами, формальних інформаційних матеріалів недостатньо, а відсутність чіткої комунікації призводить до того, що кількість абітурієнтів із цих територій зменшується.
Він також звернув увагу на ще одну проблему — відсутність окремого обліку таких вступників у системі Міністерства освіти і науки. Це ускладнює формування ефективної державної політики.
Реформа старшої школи: ризики без готовності системи
Ще одним викликом, який викликає занепокоєння, є реформа старшої школи. За словами Лубінця, система освіти наразі не готова до її повноцінного запуску.
Він повідомив про численні звернення щодо закриття шкіл, проблем із транспортом, станом доріг і фактичної недоступності освіти в прифронтових, деокупованих і гірських громадах.
У таких умовах впровадження реформи без належної підготовки може лише посилити нерівність доступу до освіти.
Головна проблема: розрив між системою і реальністю
Усі озвучені проблеми об’єднує один фактор — системний розрив між тим, як працює освіта, і тим, що від неї вимагає сучасність.
НМТ став не просто іспитом, а індикатором цього розриву. Він показує, що школа часто не встигає за змінами, а учні змушені компенсувати це самостійно.
У результаті формується парадоксальна ситуація: формально система існує, але фактично частина її функцій перекладається на родини та додаткові ресурси.
Чи є вихід із ситуації
Попри критику, експерти відзначають, що проблема не має простого рішення. Вона включає одразу кілька рівнів: фінансування освіти, безпеку під час тестування, доступність навчання в різних регіонах і оновлення навчальних програм.
Водночас сама публічна дискусія навколо НМТ і стану освіти свідчить про те, що питання вже вийшло за межі професійної спільноти й стало суспільно чутливим.
Висновок: освіта як дзеркало майбутнього країни
Стан системи освіти сьогодні — це не лише про школи чи іспити. Це про те, якою буде країна через 10–20 років.
Коли частина молоді відчуває нерівність доступу до знань, коли регіони мають різні умови складання іспитів, а окремі групи залишаються недостатньо інтегрованими в систему, це формує довгострокові ризики.
Саме тому дискусія, яку започаткував Лубінець, виходить далеко за межі НМТ. Вона ставить більш фундаментальне питання — чи встигає українська освіта за змінами суспільства, яке вона має формувати.
