Пантеон над Дніпром: де Україна шукає місце для своєї історії

Ідея створення Пантеону видатних українців поступово переходить із площини декларацій у сферу конкретних рішень. Питання, яке донедавна звучало як символічне, сьогодні набуває чітких контурів — із географією, критеріями відбору та політичним сенсом.



У центрі цієї дискусії опинився Київ, а точніше — простір довкола Дніпра як осі української історії.

Логіка вибору столиці виглядає майже безальтернативною. Йдеться не лише про адміністративний центр держави, а про місце, де перетинаються церемоніальні, дипломатичні та історичні функції. Прийом іноземних делегацій, державні ритуали, символічна вага міста — усе це формує контекст, у якому Пантеон має працювати не як закрита меморіальна зона, а як публічний простір державної пам’яті.

Окремий акцент робиться на Дніпрі. Річка, що століттями формувала український простір, тут розглядається як об’єднавчий символ — від ранньої державності до сучасної політичної нації. У цьому сенсі Пантеон біля Дніпра — це не лише про місце поховання, а про спробу закріпити безперервність історії в конкретному ландшафті.

Як зазначає «Дейком» у попередньому аналізі політики пам’яті, сучасна Україна дедалі частіше шукає матеріальні форми для своєї ідентичності — від музеїв до меморіальних комплексів. Пантеон у цій логіці стає ключовим елементом: точкою концентрації історичних сенсів, які раніше були розпорошені.

Втім, остаточного рішення щодо локації поки немає. Серед варіантів, що обговорюються, фігурує і Аскольдова могила — місце з глибоким історичним корінням, але складним контекстом для масштабного державного проєкту. Це питання потребує не лише архітектурного, а й суспільного консенсусу, адже будь-яке втручання в уже сформовані меморіальні простори має ризики.

На цьому етапі ключовою є не географія, а принципи. Формується система критеріїв, яка визначатиме, хто саме може бути похований у Пантеоні. Йдеться про період від часів Русі до сьогодення, але з важливим часовим фільтром — щонайменше кілька десятиліть після смерті. Такий підхід покликаний уникнути політичної кон’юнктури та передчасних оцінок, які можуть змінюватися разом із епохами.

Окремо стоїть питання перепоховань. Концепція передбачає обережний підхід: якщо могила вже стала частиною національного чи локального меморіального ландшафту, її не чіпатимуть. Натомість фокус зміщується на тих діячів, чиї останки перебувають за межами України. Ідея повернення таких постатей, як Симон Петлюра чи Павло Скоропадський, виходить за рамки суто символічного жесту — це складний дипломатичний і юридичний процес, що вимагає тривалих переговорів.

У підсумку Пантеон постає не як кладовище у звичному розумінні, а як інструмент формування національного канону. Це простір, де держава фіксує власну версію історії — не декларативно, а через конкретні імена, місця і ритуали. Саме тому дискусія навколо нього виходить за межі архітектури чи логістики.

Рішення про створення Пантеону фактично відкриває новий етап у політиці пам’яті України. Воно ставить питання не лише про минуле, а й про майбутнє — про те, як саме держава хоче бути зрозумілою для себе і для світу. І відповідь на це питання, ймовірно, визначатиметься не тільки місцем на мапі, а здатністю суспільства домовитися про власну історію.


Ця новина була опублікована у розділі: Суспільство, Культура, із заголовком: "Пантеон над Дніпром: де Україна шукає місце для своєї історії".

Матеріал підготував(-ла): Дмитро Вишневецький

Новину опубліковано: 02 травня 2026 року.

Оновлення в публікації відсутні. Якщо з'являться зміни, про це буде зазначено та описано у кінці публікації.


Останні новини

Вибір редакції

Що відбувається в суспільстві:

Китайські електромобілі здивували український ринок: які авто найменше втрачають у ціні

За три роки низка китайських електромобілів дешевшає приблизно на 23–27%, тоді як деякі американські та європейські моделі втрачають понад 40% вартості.

Трагедія в Одесі: чоловік застрелив батьків, поранив брата і наклав на себе руки

У квартирі багатоповерхівки в Київському районі Одеси сталася стрілянина. Загинули троє людей, ще одна особа отримала поранення та була госпіталізована.

Замок Дангвайр за зачиненими воротами: як одна з найвідоміших пам’яток Ірландії загрузла у суперечці про €5 мільйонів

Замок Дангвайр на березі затоки Голвей залишається закритим із 2023 року, хоча туристи й далі приїжджають тисячами. Місцева влада готова взяти пам’ятку, але вимагає близько €5 млн на її безпечне відновлення.

Росія знищує логістику продуктів в Україні: що означає оцінка про 90% складів і чи загрожує дефіцит

Міністр агрополітики оцінює втрати складської логістики ритейлу у близько 90%. Дефіциту їжі не прогнозують, але постачання вже змінюється.

Сонячні панелі на балконі: чи врятують вони квартиру під час блекаутів у Києві

Балконні панелі справді можуть давати електроенергію навіть узимку, але повністю замінити мережу не зможуть. Експерт пояснив, кому така система виправдана.

Комендантська година може змінитися: влада готує нові правила через тактику атак РФ

Прем’єр-міністр Сергій Корецький заявив про перегляд комендантської години та доступу до інформації про повітряні загрози. Рішення мають врахувати нову тактику ударів по містах.

Європейські новини:

Президент Фінляндії зробив гучну заяву про Україну: «Якщо вона програє — програємо й ми»

Александр Стубб заявив, що Україна зараз перебуває у найсильнішій позиції за час війни та назвав її ключовою гарантією безпеки Європи перед Росією.

Михайло Федоров став радником Міноборони Італії: навіщо Риму український досвід війни дронів

Колишній міністр оборони України консультуватиме Італію щодо дронів, ППО та переходу від експериментів до серійного виробництва.

Швеція повертає собі Archer: чому гаубицю хвалять і за що її критикували в Україні

Шведська армія отримала перші Archer 8×8 із нової партії. Системи мають посилити оборону Готланду, але досвід України показав і слабкі місця цієї артилерії.