Українські Збройні сили за роки повномасштабної війни зазнали масштабної трансформації. До армії прийшли сотні тисяч людей, які до цього жили абсолютно цивільним життям: працювали у бізнесі, IT, медицині, інженерії, фінансах, освіті та десятках інших сфер.
Нині близько 98% особового складу ЗСУ, за оцінкою офіцера Центрального управління інноваційної діяльності ЗСУ Андрія Оністрата, — це люди без попереднього професійного військового досвіду. Кадрові військовослужбовці, за його словами, становлять лише близько 2%. Про це Оністрат розповів у подкасті з Анною Максимчук на YouTube-каналі «Насправді МАХ».
Ця цифра показує не просто масштаб мобілізації. Вона свідчить про глибоку зміну самої армії, до якої фактично увійшов значний прошарок українського суспільства.
Хто прийшов до війська із цивільного життя
Після початку повномасштабної війни в армії опинилися люди з абсолютно різним професійним та життєвим досвідом. Підприємці, програмісти, керівники компаній, інженери, фінансисти та спеціалісти інших галузей були змушені опановувати військову справу вже в умовах реальної війни.
Оністрат вважає, що разом із цивільними професіями ці люди принесли до ЗСУ й іншу культуру роботи.
Йдеться передусім про звичку самостійно ухвалювати рішення, брати відповідальність за результат, швидко адаптуватися до нових обставин і шукати нестандартні рішення.
Для армії, яка веде війну в умовах постійних технологічних змін, ці якості виявилися особливо важливими.
Як змінилася культура всередині ЗСУ
Однією з головних змін Оністрат називає посилення горизонтальних зв’язків. У традиційній військовій системі ключову роль відіграє чітка вертикаль командування: наказ передається зверху вниз, а підлеглі виконують поставлене завдання.
Проте сучасна війна часто змушує діяти набагато швидше.
На передовій ситуація може змінитися за лічені хвилини. Інформація, яка була актуальною ще кілька хвилин тому, може втратити значення, а рішення необхідно ухвалювати без можливості чекати на додаткові вказівки.
Саме тут особисті ініціативність і відповідальність набувають особливого значення.
Людина, яка до війни керувала компанією або працювала над складним технологічним проєктом, уже мала досвід роботи в умовах невизначеності. Такий досвід не замінює військової підготовки, але може доповнювати її та допомагати знаходити ефективні рішення.
Військо отримало нове покоління лідерів
Масовий прихід цивільних також змінив саме поняття лідерства в армії.
До війська прийшли люди, які раніше керували колективами, запускали власні компанії, створювали технологічні продукти або відповідали за великі фінансові та виробничі процеси.
Частина з них згодом стала командирами, інші знайшли себе у роботі з безпілотниками, зв’язком, розвідкою, логістикою, технічними системами та управлінням.
Це створило незвичне поєднання: військова підготовка почала перетинатися з навичками, отриманими людиною ще до служби.
Водночас було б помилкою вважати, що цивільний професійний досвід автоматично робить людину ефективним військовим. Армія має власні правила, а бойовий досвід неможливо отримати в офісі чи університеті. Саме тому підготовка залишається критично важливою.
Однак поєднання різних компетенцій може створювати нові підходи до виконання бойових та організаційних завдань.
Армія, яка змінюється просто під час війни
Українські ЗСУ фактично стали унікальним прикладом армії, яка масштабно трансформується безпосередньо в процесі бойових дій.
Разом із новими військовослужбовцями до війська прийшли сучасні технології, нові управлінські підходи та інше ставлення до ініціативи.
Особливо це помітно у сферах, де швидкість адаптації може безпосередньо впливати на результат. Безпілотні системи, програмне забезпечення, зв’язок, розвідка та автоматизація потребують людей, які здатні швидко освоювати нові інструменти.
Водночас настільки масштабне оновлення має і складний бік. Велика кількість військових без попереднього досвіду означає постійну потребу в навчанні, перепідготовці та адаптації особового складу.
В армії опинилися люди різного віку, освіти, характеру та професійного минулого. Їх необхідно об’єднати в одну систему, де особиста ініціатива не руйнує дисципліну, а доповнює її.
Що це означає для майбутнього ЗСУ
Головне питання полягає в тому, якою буде українська армія після завершення війни.
Якщо значна частина нинішніх військовослужбовців залишиться у сфері оборони, їхній цивільний досвід продовжить впливати на розвиток ЗСУ. Армія може ставати більш технологічною, гнучкою та орієнтованою на компетентність, поєднуючи класичну військову підготовку з управлінськими й технічними навичками.
Війна вже показала, що сучасне військо — це далеко не лише піхота, артилерія чи бронетехніка. Це також програмісти, оператори безпілотників, інженери, фахівці зі зв’язку, логісти, аналітики та управлінці.
Тому твердження про 98% військових, які прийшли до ЗСУ з цивільного життя, варто сприймати ширше, ніж просто статистику. Це показник того, наскільки сильно війна змінила українське суспільство — і наскільки саме суспільство, своєю чергою, вже змінило українську армію.
