У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт, який у разі ухвалення може суттєво змінити правила отримання відстрочки від мобілізації для чоловіків, у яких народилася дитина. Ініціатива передбачає надання відстрочки строком на один рік від моменту народження дитини.
Для багатьох українських родин це питання має не лише юридичне, а й надзвичайно особисте значення. Народження дитини під час повномасштабної війни часто супроводжується страхом за майбутнє сім'ї. Батьки змушені думати не тільки про фінансове забезпечення немовляти, а й про те, чи зможе батько залишатися поруч у перші місяці життя дитини.
Автор законопроєкту, народний депутат Олексій Гончаренко, у коментарі УНІАН пояснив, як саме має працювати запропонований механізм і які обмеження планується встановити.
Важливо наголосити: поки що йдеться саме про законопроєкт, а не про чинну норму. Для того щоб нове правило почало діяти, його ще мають розглянути та ухвалити у Верховній Раді, після чого необхідні зміни повинні бути внесені до відповідних підзаконних актів.
Чи обов'язково бути одруженим із матір'ю дитини
Одна з головних деталей ініціативи стосується сімейного статусу батька. За словами Гончаренка, для запропонованої відстрочки шлюб із матір'ю дитини не повинен мати значення.
Тобто чоловік, який офіційно є батьком дитини, потенційно зможе претендувати на відстрочку незалежно від того, перебуває він у шлюбі з матір'ю чи ні.
Логіка автора законопроєкту полягає в тому, що батьківство та шлюб — це різні юридичні поняття. Якщо у свідоцтві про народження чоловік зазначений як батько, саме цей факт має бути основою для застосування нової норми.
Таким чином, законопроєкт не повинен створювати ситуацію, за якої чоловік, який не перебуває у шлюбі з матір'ю своєї дитини, автоматично втрачає право на відстрочку.
Це важливий момент, оскільки сучасні сім'ї можуть мати різні форми. Батьки можуть бути одружені, розлучені або взагалі ніколи не перебувати в офіційному шлюбі. При цьому дитина все одно має матір і батька.
Чи потрібно жити разом із дитиною
Ще одне питання, яке може хвилювати потенційних отримувачів відстрочки, — необхідність спільного проживання.
Автор ініціативи заявив, що запропонований механізм не повинен залежати від того, чи проживає чоловік разом із дитиною та матір'ю.
Так само, за його словами, не планується вимагати доведення фактичної участі батька у вихованні або матеріальному забезпеченні немовляти.
Іншими словами, ключовим фактом має бути саме народження дитини та офіційно підтверджене батьківство.
Такий підхід пояснюють тим, що сімейні обставини можуть змінюватися. Після народження дитини батьки можуть проживати разом, окремо або згодом розірвати шлюб. Однак це не змінює самого факту народження дитини та наявності батька, зазначеного у відповідному документі.
А якщо дитина народилася за кордоном
Окремий блок питань виникає щодо українських громадян, чиї діти народилися за межами України.
Тут остаточного механізму поки немає. Гончаренко пояснив, що в разі ухвалення законопроєкту Кабінет Міністрів повинен буде протягом місяця внести необхідні зміни до підзаконних нормативних актів.
Саме уряд має визначити, які документи потрібно буде подавати для підтвердження факту народження дитини за кордоном і батьківства.
В Україні ситуація значно простіша: якщо дитина народилася в Україні, факт батьківства підтверджується свідоцтвом про народження.
Для дітей, народжених в інших країнах, процедура може бути складнішою через необхідність підтвердження іноземних документів та їх відповідності українським вимогам.
Тому на цьому етапі говорити про конкретний перелік документів для таких випадків зарано. Він залежатиме від того, як саме Кабінет Міністрів врегулює процедуру після можливого ухвалення закону.
Чому пропонують саме один рік
Законопроєкт передбачає відстрочку строком на 12 місяців. За словами його автора, вибір саме такого періоду пов'язаний із особливостями першого року життя дитини.
Народження немовляти — це один із найбільш складних періодів для будь-якої родини. Батьки пристосовуються до нового режиму, постійного догляду, нічних пробуджень, медичних питань та величезного емоційного навантаження.
При цьому в умовах війни до звичайних труднощів додається ще один фактор — невизначеність.
Якщо батько родини може бути мобілізований практично одразу після народження дитини, на матір фактично може лягти весь тягар догляду за немовлям.
Саме тому автор вважає перший рік найбільш критичним періодом, протягом якого присутність батька поруч із сім'єю має особливе значення.
Водночас один рік не є остаточно гарантованим строком. Під час розгляду законопроєкту депутати можуть запропонувати як скоротити, так і збільшити цей період.
Чи можна буде уникнути мобілізації через фіктивне батьківство
Одне з найскладніших питань — можливість зловживань новою нормою.
Якщо народження дитини автоматично дає чоловікові річну відстрочку, теоретично можуть виникнути спроби використовувати механізм не за призначенням.
Наприклад, може йтися про формальне встановлення батьківства без фактичної участі чоловіка в житті дитини.
Гончаренко визнає, що повністю виключити потенційні зловживання складно. Водночас він звертає увагу на чинний порядок визначення батьківства.
Якщо дитина народжується у шлюбі, для внесення даних про чоловіка як батька діють передбачені законодавством правила, і окрема перевірка біологічного батьківства автоматично не проводиться.
Теоретично це створює можливості для зловживань. Проте автор законопроєкту не вважає, що така схема стане масовим явищем.
Водночас саме питання контролю може стати одним із ключових під час парламентського розгляду. Депутати можуть вимагати додаткових запобіжників, якщо побачать ризик масового використання нової підстави виключно для уникнення мобілізації.
Чи зможуть військові, які вже служать, повернутися додому
Для військовослужбовців, які вже проходять службу, законопроєкт наразі не передбачає автоматичного звільнення.
Це принципово важливий нюанс.
Запропонована норма стосується саме відстрочки від призову, а не звільнення людини з військової служби. Якщо чоловік уже перебуває у війську, народження дитини саме по собі не означатиме, що він автоматично зможе залишити службу на рік.
За словами Гончаренка, у майбутньому можна було б окремо розглянути механізм довгострокової відпустки для таких військовослужбовців. Проте в нинішній редакції законопроєкту такого положення немає.
Тому для військових ситуація принципово відрізняється від чоловіків, які ще не були призвані.
Автор очікує демографічного ефекту
Одна з головних причин появи цієї ініціативи — не лише питання мобілізації, а й демографічна ситуація в Україні.
Війна стала потужним фактором, який впливає на рішення людей щодо народження дітей. Невизначеність, безпекова ситуація, економічні труднощі та ризик того, що чоловік може опинитися на службі, змушують частину сімей відкладати народження дитини.
На думку Гончаренка, гарантія того, що після народження дитини батько матиме можливість залишатися поруч протягом першого року, може частково зменшити цей страх.
Він прямо пов'язує ініціативу з необхідністю підтримувати народжуваність.
І тут проблема значно ширша за одну відстрочку. Україна вже зараз переживає серйозні демографічні виклики, а наслідки війни для кількості населення можуть відчуватися десятиліттями.
Якщо сім'я боїться, що після появи немовляти батька заберуть на службу, це справді може стати додатковим фактором, який впливає на рішення про народження дитини.
Водночас сама відстрочка навряд чи здатна вирішити демографічну проблему. Для цього потрібен значно ширший комплекс заходів: економічна підтримка молодих родин, доступне житло, медицина, допомога батькам, дитяча інфраструктура та гарантії безпеки.
На цьому тлі обговорюють і зниження мобілізаційного віку
Паралельно з дискусією про відстрочку після народження дитини в Україні триває обговорення інших змін у системі мобілізації.
Раніше секретар парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко повідомляв, що у Генеральному штабі обговорюється можливість зниження мобілізаційного віку для старшої вікової групи — орієнтовно до 50–55 років.
За його словами, остаточного рішення щодо цього питання наразі немає. Також він зазначав, що для такого кроку не обов'язково знадобиться внесення змін до законодавства.
Водночас зниження віку мобілізації нижче 25 років, за словами Костенка, зараз не розглядається. Для такого рішення, навпаки, знадобилися б законодавчі зміни.
Таким чином, Україна одночасно шукає баланс між потребами оборони та необхідністю зберігати сім'ї й демографічний потенціал країни.
Запропонована річна відстрочка після народження дитини може стати одним із елементів такого балансу. Але поки це лише законодавча ініціатива, а не нове право, яким уже можна скористатися.
Попереду — парламентський розгляд, можливі поправки та визначення конкретної процедури. І саме від того, якою буде фінальна редакція документа, залежатиме, хто саме зможе отримати таку відстрочку, які документи доведеться подавати та як держава контролюватиме можливі зловживання.
Для українських родин це питання має особливу вагу: перший рік життя дитини неможливо поставити на паузу. І водночас під час війни держава змушена шукати рішення, які дозволять одночасно забезпечувати оборону країни та не залишати сім'ї сам на сам із найважчими моментами їхнього життя.
